Більш як 350 років тому з уст молодої української дівчини полетіла у світ тиха журлива пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Цю пісню люблять і співають українці по всьому світові, і до сьогодні . Вічна тема кохання, зради і помсти хвилює і бентежить наші душі, як хвилювала душі наших далеких предків століття тому. Чарівна мелодія і високе поетичне слово огортають слухача смутком і співчуттям до бідного Гриця і до дівчини, яка його згубила, до скороминущості й трагічності такого короткого і такого солодкого людського життя. Велетенська та всепоглинаюча любов до своєї батьківщини, і мова - Господи, мова зачаровує, полонить та малює неймовірні картини.

«Маруся Чурай» у версії нашого театру насичена автентичним співом, містичними образами та символами, які поглинають глядача у вир українських обрядів, вірувань.